- блукач
- —————————————————————————————блука́чіменник чоловічого роду, істотарідко
Орфографічний словник української мови. 2005.
блукач
Смотреть что такое "блукач" в других словарях:
блукач — а/, ч., рідко. Той, хто блукає, не має постійного місця проживання; бурлака … Український тлумачний словник
блукацький — а, е. Прикм. до блукач … Український тлумачний словник
блукачка — и. Жін. до блукач … Український тлумачний словник
скитальник — а, ч., рідко. Той, хто блукає, поневіряється, не маючи постійного місця проживання; блукач … Український тлумачний словник
